Переклади
Міжнародні організації справді можуть налагодити мир – але, напевно, не так як ви очікуєте

 

Військові та поліцейські на місці вбивства понад 20 людей, що загинули у власних домівках під час нічного нападу на громаду Рухагаріка у північно-західній аграрній провінції Чібітоке, Бурунді, 12 травня 2018 (AP)

У листопаді 2018 року відбувся Паризький форум заради миру[1], дітище президента Франції Емманюеля Макрона – скликаний щоб зібрати разом ключових представників глобального управління “держав, міжнародних організацій, місцевих урядів, недержавних організацій та фундацій, приватних компаній, профспілок, релігійних груп, експертів, журналістів та громадян”[2] для сприяння налагодження миру.

Поки делегати обговорювали мир у величних залах у Парижі, у Конго сталась ескалація насильства , кілька миротворців ООН загинуло[3]. У Бурунді, що колись була зразком успіху міжнародних миротворчих сил[4], сьогодні уряд активно використовує насильство та тиск[5] проти своїх критиків.

Деякі аналітики сприймають ці факти як докази того, що міжнародні миротворчі зусилля не працюють. І справді міжнародні миротворці повинні докласти ще чимало зусиль, щоб зупинити насильство у багатьох розорених війнами країнах. Але навіть у сповнених насильством країнах вони можуть побудувати мир. Але неочікуваним способом. Моє дослідження доводить, що є інший спосіб побудови миру.

Політика “зверху” відповідає глобальним, а не місцевим пріоритетам

Міжнародні миротворчі зусилля здійснюються такими організаціями як: ООН, двосторонні агенції допомоги (наприклад Агентство США з міжнародного розвитку (USAID)), міжнародні неурядові організації та приватними підрядниками. Усі ці організації підзвітні урядам, державам та донорам з поза меж країни, якій надається допомога. ООН підзвітна державам-членам[6]. Двосторонні агенції допомоги  – законодавчим органам, політикам, платникам податків. Неурядові організації підзвітні своєму керівництву та спонсорам.

Це зумовлює ситуацію, у якій північноамериканські та європейські чиновники наполягають[7], що збільшення підзвітності їм[8] покращить результат дій миротворців. Але хоч міжнародні організації і сприяють процесу, мир будується руками місцевого населення[9]. Це означає, що успішна побудова миру вимагає підзвітності уряду та громадянам країн, де цей мир будується.

У одному з інтерв’ю для моєї книжки[10], працівник неурядової організації у Конго розповідав, що їх ініціативи у цій країні відбуваються не зважаючи на справжні потреби місцевих миротворців.

“Так багато тиску у підзвітності … дотримуватись правил та норм для уникнення корупції чи шахрайства. Боїшся помилитися. Постійні проблеми через нестачу часу для навчання людей. Немає часу на рефлексію. Якщо та чи інша діяльність не виявилась великою помилкою, ми просто починаємо наступну.”

Під час мого 15 річного вивчення[11] побудови миру у країнах охоплених конфліктами, я постійно чула подібні скарги. Коли команди на місцях отримували більше вимог від центрального керівництва, у них залишалось менше часу, щоб дослухатися та реагувати на справжні потреби людей, яким вони приїхали допомогти.

У багатьох випадках, для керівництва організації, що займаються побудовою миру, мірилом успіху є планова витрата призначених коштів[12] на той чи інший проект, а не досягнення складних цілей реального впровадження миру. Один із представників міжнародної команди, що працювала у Джубі, Південний Судан пояснив: “Люди зосереджуються на витратах. Вони мають багато коштів і мало часу щоб їх використати. Люди витрачають 40 відсотків свого часу на розмови про швидкість, з якою вони повинні витрачати кошти.”

Особи, що визначають міжнародну політику вважають, що вони можуть покращити діяльність на побудову миру через політику “зверху”. Це, зазвичай, вимагає посилення впливу тих же відповідальних за міжнародну політику коштом пріоритетів діячів, що займаються побудовою миру на місцях.

Успішна побудова миру через покращення підзвітності місцевим

Моє дослідження у Бурунді, Конго, Непалі, Судані та Південному Судані демонструє, що успішне міжнародне впровадження миру – можливе. Воно вимагає від організацій-учасників іншого підходу – підзвітності місцевим, зацікавленим у налагодженні миру, людям, які проживають на території конфлікту.

Така підзвітність означає наданням людям із теренів охоплених конфліктом можливості перевіряти заходи, щодо впровадження миру. І, у відповідь на їх реакцію, міжнародні організації повинні вносити корективи[13] у свої програми.

Наприклад, коли Програма навчання лідерів Бурунді (Burundi Leadership Training Program (BLTP))[14], що проводилась Міжнародним центром для дослідників Вудро Вільсона, надала своїм учасникам можливість вплинути на майбутній діалог, деякі з них вказали на конкретну проблему. У 2004 році колишні повстанці та військові зайшли у глухий кут у переговорах стосовно призначень у новій об’єднаній армії Бурунді. Учасники закликали BLTP посприяти та організувати діалог.

BLTP провела сесії діалогів по ключовим питанням, що вилились у домовленість, яка допомогла об’єднанню повстанців та військових Бурунді у нову міжетнічну армію[15]. І хоча цей єдиний крок не запобіг поширенню насильства у Бурунді згодом, багато аналітиків вважає[16], що створення об’єднаної армії було необхідним для завершення громадянської війни 1993-2005 років[17].

Підзвітність місцевим може вимагати конструктивного порушення правил

Підзвітність зацікавленим сторонам у країні, охопленій конфліктом, вимагає серйозних інновації зі сторони представників міжнародних організацій у ній, і може потребувати конструктивного порушення правил. Реагуючи на потреби різноманітної груп місцевих зацікавлених сторін, може знадобитися обійти або порушити правила, встановлені для того,  щоб зробити команду на місці підзвітною лише керівництву та політикам поза країною.

Моє дослідження показує, досягнення ефективності вимагає від співробітників на місцях довгих годин роботи. Вони повинні втілювати нові термінові побажання свого керівництва та відповідати на потреби місцевих партнерів – а ці пріоритети не завжди узгоджуються.

У багатьох випадках, команди на місцях досягають успіху не зважаючи на прискіпливу підзвітність власному керівництву, а не завдяки їй. Вони здатні примусити міжнародні бюрократичні апарати робити те, для чого ті були створені. Вони здатні налагодити швидку, гнучку та цільову роботу у відділеннях на місцях[18].

Їх побажання до Паризького форму заради миру було таким. Ті, що формують міжнародну політику можуть допомогти у налагодженні миру. Але побудова миру вимагатиме надання більшого контролю місцевим, а не міжнародним зацікавленим сторонам. Першим кроком міг би стати дозвіл співробітникам на місцях діяти інноваційно[19] та створювати рамки місцевої підзвітності. Вказівки “згори”, часто невірні, що обмежують інновації та можливості контролю місцевим, підривають першоджерела успішної побудови миру.

 

Сюзанна П. Кемпбел – доцент Школи міжнародної служби Американського університету. Автор дослідження “Глобальне управління та мир на місцях: підзвітність та ефективність у міжнародній побудові миру” “Global Governance and Local Peace: Accountability and Performance in International Peacebuilding.” (Cambridge University Press, 2018).

Джерело –International peacebuilding really can build peace — but perhaps not how you expect. https://www.washingtonpost.com/news/monkey-cage/wp/2018/12/12/peacebuilding-is-tricky-heres-why-bottom-up-methods-might-be-effective/  (переклад Євгена Мацелюха для ЦДА)

[1]https://parispeaceforum.org/

[2]https://parispeaceforum.org/about/

[3]https://www.aljazeera.com/news/2018/11/peacekeepers-killed-fight-drc-rebels-181115191128456.html

[4]https://www.washingtonpost.com/news/monkey-cage/wp/2015/05/18/what-burundis-crisis-says-about-un-capacity-to-build-peace/?utm_term=.83ae1796168e

[5]https://www.crisisgroup.org/africa/central-africa/burundi/au-must-re-engage-burundi-push-inclusivity-way-out-violence

[6]http://www.un.org/en/ga/

[7]https://www.cgdev.org/sites/default/files/1424271_file_Natsios_Counterbureaucracy.pdf

[8]https://www.economist.com/democracy-in-america/2017/09/18/why-americas-overseas-aid-agency-needs-reform

[9]https://www.washingtonpost.com/news/monkey-cage/wp/2018/10/23/theres-another-way-to-build-peace-and-it-doesnt-come-from-the-top-down/?utm_term=.d3004aee8faf

[10]https://read.amazon.com/kp/embed?asin=B07B7N5SL9&preview=newtab&linkCode=kpe&ref_=cm_sw_r_kb_dp_PIQdCbDMRKE1N&tag=thewaspos09-20

[11]http://www.susannacampbell.com/global-governance

[12]https://www.crisisgroup.org/africa/central-africa/burundi/au-must-re-engage-burundi-push-inclusivity-way-out-violence

[13]https://hbr.org/1977/09/double-loop-learning-in-organizations

[14]https://www.wilsoncenter.org/the-burundi-leadership-training-program

[15]https://www.cambridge.org/core/journals/american-political-science-review/article/perils-or-promise-of-ethnic-integration-evidence-from-a-hard-case-in-burundi/522A594BDD5BD0BC0961716FEC8EBB89

[16]https://www.berghof-foundation.org/fileadmin/redaktion/Publications/Papers/Transitions_Series/transitions10_burundi.pdf

[17]http://cyrussamii.com/wp-content/uploads/2015/04/samii_burundi_ssr100608.pdf

[18]https://theglobalobservatory.org/2018/10/peacebuilding-prevention-sustaining-peace-qa-susanna-campbell/

[19] https://global.oup.com/academic/product/navigation-by-judgment-9780190672454?cc=us&lang=en&

Related Post

Leave a comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *