Статті
Конституційні зміни в Бурунді, що можуть стати катастрофою

17 травня 2018 року в Бурунді відбувся референдум щодо змін до Конституції. Явка склала 96%, а понад 73% з 4,7 мільйонів виборців підтримали поправки. Ініціював референдум діючий президент країни П’єр Нкурунзіза (з етносу хуту), який був обраний у 2005 році після завершення громадянської війни в Бурунді.

Остання тривала з 1993 по 2005 рік, повстанці з числа більшості держави – народу хуту (85% населення) – змагались з правлячою меншиною тутсі (14%). Загалом, у війні загинули понад 300 000 чоловік.  Протистоянню поклала край Арушійська угода, яка передбачала розподіл влади між етнічними групами та консоліаційну Конституцію.

Проте травневий референдум та останні кілька років можуть знівелювати вся зусилля, які були втілені для досягнення миру та стабільності в країні.

Політична криза 2015 року

Політична криза в країні розпочалася у 2015 році, коли П’єр Нкурунзіза оголосив про наміри балотуватися на третій президентський термін, мотивуючи такі прагнення тим, що у 2005 році він був обраний не прямим волевиявленням народу, а парламентом.

Діючий президент Бурунді П'єр Нкурунзіза голосує на референдумі, травень 2018 року / Світлина AFP/Getty Images

Діючий президент Бурунді П’єр Нкурунзіза голосує на референдумі, травень 2018 року / Світлина AFP/Getty Images

З того часу потреба у конституційній реформі в країні була поставлена на порядок денний. Згодом Президент створив технічну комісію, відповідальну за підготовку конституційних поправок, яка представила перший (неопублікований) звіт у жовтні 2017 та завершила свою роботу в листопаді 2017 року.

Власне дискурс щодо конституційної реформи супроводжувався «закручуванням гайок» серед тих, хто не був прихильником змін та посилення інституту президента: численні вбивства, зникнення, викрадення, акти катувань, зґвалтування та довільні арешти. Широкомасштабні порушення прав людини, вчинені силами безпеки та афілійованими групами, протягом останніх декількох років, призвели до того, що Міжнародний кримінальний суд оголосив в листопаді, що він проведе розслідування по Бурунді.

Паралельно здійснювався тиск на пресу. Radio Publique Africaine, Radio Bonesha та Radio-Television Renewance – всі ці приватні радіостанції уряд закрив після спроби державного перевороту в травні 2015 року.

Східноафриканське співтовариство, за підтримки Африканського Союзу та Європейського Союзу, розпочало міжнародний процес посередництва для вирішення політичної кризи в Бурунді. За іронією долі, посередництво очолював президент Уганди Мусевені, який і сам задіяний до усунення конституційних перешкод на шляху президентства. Шанси щодо успішного посередництва в рамках САС видавалися більш оптимістичними , коли колишній президент Бенджамін Мкапа з Танзанії виступив посередником у березні 2016 року. Проте після чотирьох раундів діалогу ніяких результатів не було досягнуто.

Вінцем всього процесу та посилення президентських позицій став референдум, результати якого дозволять Нкурунзізі балотуватися ще двічі. Схоже, Президент виправдає негласний титул «вічного верховного керівника», яким його «нагородила» правляча партія.

П'єр Нкурунзіза намагався здійснити національне примирирення після спроби державного перевороту в 2015 році, Світлина: Agence Bujumbura News

П’єр Нкурунзіза намагався здійснити національне примирирення після спроби державного перевороту в 2015 році, Світлина: Agence Bujumbura News

Формат референдуму був обраний через те, що в парламенті правляча партія CNDD-FDD (Національна рада оборони демократії – Сил для захисту демократії) не має необхідної кваліфікованої більшості, щоб односторонньо схвалити конституційні поправки. Оскільки відповідно до Арушійської угоди в парламенті встановлений принцип представництва 60% хуту та 40% тутсі. А для референдуму в Конституції не встановлено вимоги щодо кваліфікованої більшості.

Юрист Янвіер Бігірман зазначає, що спроба внести зміни до Конституції шляхом референдуму є неконституційною сама по собі. Стаття 299 Конституції чітко зазначає, що «жодна процедура поправки не може бути прийнята, якщо вона ставить під загрозу національну єдність, згуртованість примирення, демократію або територіальну цілісність Республіки».

Окрім того, хоча стаття 297 Конституції дозволяє Президенту подати проект конституційної зміни на референдум, таке голосування має лише консультативну цінність і не буде юридично обов’язковим, оскільки стаття 300 чітко визначає, що для її ухвалення буде потрібно схвалення більшістю чотири п’ятих членів Національних зборів і двох третин членів Сенату.  Незважаючи на безперечну чіткість цього конституційного положення, стаття 5 Декрету № 100/0027 від 18 березня 2018 р. порушує її вказуючи, що проект поправок до Конституції буде прийнятий, якщо він отримає абсолютну більшість голосів (50% + 1).

Умови референдуму

Основним положенням референдуму є збільшення президентського терміну з 5-ти до 7 років, проте президент матиме можливість обиратися лише на дві каденції.

Також скасовується положення про необхідну більшість у 2/3 парламенту для ухвалення рішень, тепер для цього достатньо простої більшості. Це положення ставить під загрозу політичну та етнічну стабільність, досягнену Арушійською мирною угодою, особливо щодо етнічного балансу в органах влади. Адже попри збереження принципу представництва 60% хуту та 40% тутсі в Національній асамблеї, механізм прийняття рішень через просту більшість ще більше звужує можливості впливу для представників етносу тутсі.

Замість двох віце-президентів буде один віце-президент та один прем’єр міністр. Віце-президент, який має обмежені повноваження, буде обраний з політичної партії та етнічної групи, яка відрізнятиметься від президента, але впливовий прем’єр-міністр буде призначений президентом від правлячої партії. Створення посади прем’єр-міністра стане владною можливістю для деяких членів CNDD-FDD, які мають президентські амбіції, проте не можуть зайняти цей пост через міцні позиції теперішнього президента.

Молоді бурундійці, Світлина: South World

Молоді бурундійці, Світлина: South World

Загалом, президентські повноваження зростуть на шкоду парламенту. Наприклад, закони, прийняті в парламенті, але не оприлюднені президентом протягом 30 днів, вважатимуться не дієвими. У сфері безпеки, вимога етнічного паритету (50% хуту / 50% тутсі) більше не буде застосовуватися до розвідувальних служб (SNR), на відміну від поліції та армії.

Як видно, положення референдуму значно послаблюють представництво етносу тутсі, та стають важелем для одноосібного посилення влади президента. Вона нівелює основні принципи Арушійської мирної угоди, та ставить під ризик можливість відродження етнічних конфліктів знову, наслідки яких обернуться повним крахом для економіки країни, яка на фоні інших країн Східної Африки не вирізняється особливою потужністю, зростання бідності та кризи біженців.

Автор: Марта Олійник-Дьомочко, к.пол.н., виконавчий директор Global Ukraine Foundation

 

Related Post