Статті
Джибуті – постання африканського Сингапуру

 

Джибуті – маленька держава на краю Африканського рогу, що донедавна була відома як малозаселена пустельна ділянка, колишній колоніальний фортпост Франції. Тут проживає не більше мільйона населення, більшість у столиці. Але у 21 ст. ця країна набирає неспівмірну важливість як інфраструктурне перехрестя світових магістралей. Біля її берегів йдуть торгівельні кораблі через Баб-ель-Мандебську протоку, з Індії та Китаю до Суецького каналі і Європи. Через непрості відносини Еритреї з Ефіопією, а також перманентну нестабільність в Сомалі через джибутійський порт вивозяться товари з Ефіопії та її сусідів.

Врешті ключова роль протоки та ключ до доступу до ресурсів Східної Африки зумовлює і військово-політичну присутність держав, що претендують на глобальне лідерство чи вплив у Африці. Вже зараз у Джибуті побудовані американська, китайська і французька військові бази, обмежена військова присутність Італії та Японії, німецького та іспанського контингентів. Ведуть активні переговори про відкриття баз Саудівська Аравія, Індія та Туреччина. Джибуті, нагадаємо, розташоване по той бік протоки з Єменом, в якому проходить один з фронтів сунітсько-шиїтського протистояння, а де-факто світової боротьби російсько-китайського та американського блоків.

Природнім чином влада країни одержує достатньо вагому ренту за рахунок використання зручного географічного розташування. Але правлячий режим намагається не лише акумулювати багатства, але й вкладати їх у розвиток столиці – єдиного великого міста, що обслуговує порт Доралх. Перевозки з Китаю, Індії, Туреччини, держав  Перської затоки до інших африканських країн, Азії та Близького Сходу все частіше включають використання цього  багатофункціонального порту.

Китай швидко зрозумів, що Джибуті для Африки – це як Дубаї для Перської затоки, і він став першим економічним інвестором, вкладаючись в великі проекти. Серед них варто згадати будівництво  залізниці між Джибуті та столицею Ефіопії – Аддис-Абебою. Тепер кожен пасажир може легко сісти на швидкий поїзд, який йде в Аддис-Абебу, не згадуючи вже про ключовий елемент – регулярні вантажні перевезення. Після цього, звісно, зацікавилися державою і ближчі сусіди, зі спільною мовою та вірою. Саудівська Аравія та ОАЕ останніми роками лише посилюють інвестиції в “новий Сингапур”.

Туристичний епіцентр

Згідно грандіозного плану Президента Ісмаїла Омара Геллаха, передбачається запуск грандіозних проектів, що змінять життя громадян, зменшать бідність та безробіття, що, у свою чергу, перетворить обличчя Джибуті. Зробити з нього не лише транзитний хаб, а й туристичний епіцентр – унікальні природні ресурси країни та туристичні можливості вже добре відомі. За кілька років планується провести будівництво терміналу для прийому круїзних лайнерів світового класу.

Як і Дубаї, місто Джибуті представить до уваги гостей  центральний район світового рівня з ключовими вільними зонами. Країна прагне експоненціально розвинути туристичний сектор, щоб запропонувати відвідувачам найкращі можливості для огляду надзвичайно рідкісних природних явищах країни, таких як розмноження китових акул в затоці Таджура. Готелі будуються у вузькій зоні, в межах пішохідної доступності від ділового району. Таким чином поєднується привабливість для мандрівників та представників міжнародного капіталу. Важливий плюс – експеримент з перевагами вільної економічної зони.

Кемпінський палац, Джибуті | © domengrena / Flickr

 

Та чи не ключова заслуга Ісмаїла Геллаха – чіткий курс на нейтралітет. Звісно, той же Сингапур традиційний союзник США і Великобританії, але ця поступова історія тягнеться з 1950-х, коли Китай ще був слабким, а транзитне положення в Малакській протоці вже важливим. Тут же економічна привабливість як транспортного хабу наростає лавиноподібно, як і рівень зацікавленості всіх торгівельних партнерів Африки. Для демонстрації рівновіддаленості, аби нікому не захотілося узалежнити Джибуті від себе, влада пішла на безпрецедентний крок – відкриття баз кількох держав у фактично одному порті. Поки-що філігранна стратегія працює. Але чи надовго? Подальше американо-китайське похолодання, невеликий інцидент, і Джибуті перетвориться на арену зіткнення чужих інтересів. Ну і спокуса блокувати використання африканських ресурсів для конкурентів. Як Джибуті справиться з загрозами – покажуть найближчі 5-10 років.

 

 

Юрій Олійник

Related Post

Leave a comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *