Статті
«Африканський Страсбург»: як захищаються права людини на континенті

Африканський суд з прав людини і народів – наймолодша з трьох нині існуючих регіональних судових інституцій у сфері захисту прав людини.

Офіційно він розпочав свою роботу 25 січня 2004 року, після того як 15-та країна континенту ратифікувала відповідний Протокол до Африканської хартії прав людини і народів (також відома як Банжульська хартія), в той час як перше рішення винесено Судом у грудні 2009 року. Станом на 30 листопада 2018 року Суд отримав 190 заяв та розглянув 48 справ[1].

Будівля Африканського Суду з прав людини та народів / світлини з офіційної сторінки організації

Африканський Суд складається з 11 суддів, які обираються строком на 6 років. Однією з особливостей є те, що судді (окрім Голови Суду) працюють лише близько 60 днів на рік (чотири сесії по 15 днів кожна). Будівля Суду знаходиться в Аруші (Танзанія), а його офіційними мовами є арабська, англійська, французька та португальська.

Амбітні цілі

В порівнянні з Європейською та Американською конвенціями з прав людини, Африканська хартія прав людини і народів (1981) охоплює надзвичайно широкий спектр прав, який є відображенням як історичних особливостей розвитку африканського суспільства, так і притаманних йому культурних ознак та цінностей.

Судді / Фото з офіційної сторінки організації

Так, вже з самої назви стає зрозуміло, що предметна юрисдикція Африканського суду охоплює не лише права людини, але і права народів. Зокрема, в Африканський хартії закріплені такі права народів як рівність та заборона домінування одного народу над іншим; право народу на самовизначення; право колонізованих або поневолених народів на звільнення; право вільно розпоряджатися своїми багатствами та природними ресурсам; право на економічний, соціальний і культурний, розвиток; право на здорове довкілля, сприятливе для розвитку народів; право на національний і міжнародний мир та безпеку тощо.

Крім того, цікавою особливістю Африканський хартії є закріплення не лише прав, але і обов’язків індивіда по відношенню до його сім’ї, громади, суспільства та держави. Так, відповідно до положень Африканської Хартії права і свободи кожного індивіда повинні здійснюватися з належним урахуванням прав інших, колективної безпеки, моралі та загального інтересу. Зокрема, Африканська хартія закріплює обов’язок кожного індивіда дбати про гармонійний розвиток сім’ї, поважати своїх батьків, підтримувати їх у разі необхідності; слугувати своїй національній спільноті; берегти та посилювати незалежність та територіальну цілісність своєї країни; працювати з повною віддачею своїх здібностей і знань та сплачувати податки; берегти і розвивати африканські культурні цінності у дусі терпимості та діалогу; сприяти досягненню африканській єдності тощо.

Обмежені можливості

В той час як, Африканська хартія прав людини і народів змальовує просто-таки утопічну картину африканського світу,  на жаль, у більшості випадків Африканський Суд не може забезпечити ефективних захист від порушення державою навіть таких базових прав як заборона катувань, право на свободу та особисту недоторканність та справедливий суд.

Проблема у відсутності ключового елементу, який робить функціонування регіонального суду з прав людини ефективним – право на індивідуальне звернення, тобто право індивіда (організації) напряму звернутись до міжнародного суду зі скаргою на порушення державою своїх зобов’язань за Африканською хартією.

З 53 африканських країн, які ратифікували Африканську хартію прав людини і народів, лише 9 погодились на юрисдикцію Суду щодо розгляду скарг індивідів та громадських організацій, а саме: Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д’Івуар, Гана, Малаві, Малі, Танзанія, Туніс та Гамбія.

      

[Мапа1: країни, які ратифікували + Мапа 2: країни, які дозволяють індивідуальні заяви]

Принаймні у людей, які знайомі з європейською конвенційною системою, виникає закономірне запитання, а хто ж тоді може звертатись до Африканського Суду зі скаргами на порушення прав людини, якщо не сама особа, чиї права порушуються?  Відповідно до положень Протоколу до Африканської хартії, цими суб’єктами є Держави-члени, міжурядові африканські організація та Африканська комісія з прав людини і народів.

Чи варто щось говорити про ефективність такого механізму? Думаю, достатньо буде сказати, що серед тих небагатьох 190 заяв, які надійшли до Африканського суду немає жодної заяви від Держави-члена, і лише 3 заяви від Африканської комісії.

Цікаві кейси

Очевидно, що 48 справ (особливо враховуючи, що сюди входять і рішення щодо прийнятності без вирішення справи по суті) –  це надзвичайно мало, щоб дати практиці Африканського Суду бодай якусь оцінку. Зарано говорити про формування Судом власних регіональних стандартів у галузі прав людини, однак серед цієї скромної кількості рішень вже є кейси, де реалізація прав людини розглядається у розрізі культурних та релігійних традицій, що притаманні африканським країнам.

Такою є, наприклад, справа APDF & IHRDA v Republic of Mali [2], в якій Суд досліджував питання дитячих шлюбів (до 18 років), які часто є елементом традицій та носять недобровільний характер. Так, всупереч відповідним положенням Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та Протоколу про права жінок в Африці (Протокол Мапуту), мінімальний шлюбний вік для дівчат у Малі становив 16 років (для хлопців – 18 років). Крім цього, національне законодавство також передбачало можливість зменшення шлюбного віку для дівчат до 15 років за згодою батька (для хлопців за згодою обох батьків) та обмежувало спадкові права дівчат, народжених не у шлюбі. У даній справі Суд відхилив аргумент Уряду про те, що «закони повинні відображати соціальні, культурні та релігійні реалії життя всередині країни», та зобов’язав Малі привести сімейне законодавство у відповідність до міжнародних стандартів.

Ще один важливий прецедент – справа African Commission on Human and Peoples’ Rights v. Kenya[3]. Під приводом захисту довкілля уряд Кенії розпочав масове виселення народу огієк з лісів Мау. Тут треба зазначити, що спосіб життя народу огієк тісно пов’язаний саме з лісом Мау, територією, яку вони вважають землею своїх предків.  Центральне питання, яке мав вирішити Суд – визначення того чи є власне огієк корінним населенням лісів Мау, зокрема, з огляду на те, що огієк складається з представників різних етнічних груп.

У даній справі Суд встановив, що виселення народу огієк із землі їх предків, що здійснювалось проти їх волі та без попереднього консультування із ними, а також за відсутності суспільної необхідності у цьому, становило порушення права власності общини на землю. Крім цього, Суд також визнав порушення права на свободу віросповідання (у традиційних общин відправлення релігійних обрядів є нерозривно пов’язаним з їх землею та звичним для них довкіллям); права на участь у культурному житті своєї общини; права народу вільно розпоряджатись природніми ресурсами; право народу на економічний, соціальний і культурний розвиток.

Підсумовуючи

І без будь-яких статистичних даних зрозуміло, що ефективність Африканського Суду, як регіонального механізму захисту прав людини, є надзвичайно низькою. В першу чергу, це зумовлено тим, що дуже мала частка Держав-членів Африканської хартії  погодилась на юрисдикцію Суду щодо розгляду скарг індивідів та громадських організацій. Однак і та кількість скарг, що надходить до Суду абсолютно не співставляється з реальним масштабом порушень прав людини, що може свідчить про непоінформованість населення та недоступність правової допомоги. В той же час, в порівнянні з Європейським та Міжамериканським судами, Африканський Суд працює з найширшим каталогом прав, а отже і має потенціал до створення унікальної в своєму роді судової практики, зокрема в частині прав народів.

[1] За даними прес-служби Африканського Суду з прав людини і народів

[2] Association pour le progrès et la défense des droits des femmes Maliennes (APDF) and the Institute for Human Rights and Development in Africa (IHRDA) v Republic of Mali , app. no 46/2016, judgement of 11 May 2018

[3] African Commission on Human and Peoples’ Rights v. Kenya, app. no. 006/2012, judgment of 26 May 2017

Автор: Анастасія Некрасова

Related Post

Leave a comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *